Підготовку фахівців з вищою освітою для друкарства України розпочав утворений 1923 року Поліграфічний факультет Київського художнього інституту (ПФ КХІ).

Особливістю ПФ КХІ, в порівнянні з аналогічними факультетами художніх вузів Харкова, Одеси, Москви і Ленінграду, була чітка орієнтація на технологію поліграфії, тоді як на інших факультетах уся увага зосереджувалася на майстерності малювання. І, як наслідок, на ювілейній поліграфічній виставці, що відбулася в Москві 1927 року, дипломами і свідоцтвами були відзначені кращі роботи ПФ КХІ.

Однак, проблему не було вирішено і в друкарстві України на початку 30-х років працювало лише 4 фахівці з вищою технічною освітою, і серед них не було жодного інженера-технолога. Історія підготовки фахових інженерів поліграфічної галузі розпочалася лише з утворенням Українського поліграфічного інституту ім. І. Федорова (УПІ).

До навчального процесу були залучені висококваліфіковані робітники Б. В. Коваленко (потомок друкарів), Б. Г. Куслицький, а також відомі вчені: академік П. А. Ребіндер, професори В. І. Касіян, А. X. Середа; молоді таланти: Л. А. Козаровицький, М. І. Синяков, В. К. Гіндлін, Г. А. Львовський та інші.

У післявоєнні роки поліграфічна промисловість України і Києва інтенсивно розвивалася, професійних кадрів не вистачало. Заочну підготовку фахівців для України здійснював Московський заочний поліграфічний інститут (МЗПІ). Знаменною датою підготовки інженерів-технологів видавничо-поліграфічної справи в Києві слід вважати 1 січня 1954 року, коли тут було відкрито Учбово-консультаційний пункт (УКП) МЗПІ, який 1957 року передано УПІ, а в серпні 1959 року перетворено на Київський вечірній факультет УПІ ім. І. Федорова (КВФ).

Випуск інженерів-технологів здійснювався вже з 1954 року, коли перші дипломи отримали фахівці спеціальності «інженер-технолог поліграфічного виробництва», що працювали на київських підприємствах. Захищали вони свої дипломні проекти у Москві. А у 1960 році відбувся перший захист інженерів-технологів набору 1954 року в Києві. Серед них – відомі працівники галузі: Б. І. Бочковський, подружжя Івасюків, Н. П. Назаренко, О. М. Петров та інші.

Підготовкою інженерів-технологів з часу роботи УКП керували доценти М. Г. Кулага та І. М. Нємченко. До навчального процесу залучались провідні фахівці: заступники начальника Головполіграфвидаву МК УРСР Д. В. Лосєв та Ф. С. Савицький; директор поліграфічної фабрики Я. Є. Тарнопольський; О. М. Петров – випускник 1960 року, а потім директор друкарні; головні інженери фабрики кольорового друку С. М. Горбонос та О. В. Наконечний; головний механік видавництва «Радянська Україна» Д. М. Вознюк та інші.

tpv95

Кафедра технології поліграфічного виробництва (1995 р)

Кафедру технології й економіки поліграфічного виробництва засновано 1964 року (з 1989 року – кафедра технології поліграфічного виробництва (ТПВ) НТУУ «КПІ»). Першим завідувачем кафедри став І. М. Нємченко (1965–1969), далі – В. Г. Литвин (1969–1975), Ю. О. Барнич (1975–1989) і О. Ф. Розум (1989–2003). Нині кафедру очолює Петро Олексійович Киричок, професор, доктор технічних наук, директор Видавничо-поліграфічного інституту (ВПІ).

tpv04

Кафедра технології поліграфічного виробництва (2004 р)

На кафедрі в різний час працювали досвідчені педагоги, що пройшли гарт на поліграфічних підприємствах, у видавництвах та науково-дослідних закладах галузі: В. Д. Глушко, Ф. С. Савицький, М. Г. Кулага, І. М. Нємченко, М. П. Мосеєв, В. С. Лабінський, Ф. Ю. Логвин, Ю. Ф. Орлова та інші. Значний внесок у підготовку фахівців-поліграфістів на факультеті та вирішення науково-технічних проблем галузі зробили Ю. П. Горелик, В. М. Тремут, Л. С. Шепотинник, І. Т. Гетьман, Т. О. Стародуб, З. П. Мазепа, і активно працюючі у цих напрямках сьогодні викладачі кафедри: професор В.П. Шерстюк, доценти Л.Г. Вуєць, В.В. Степанець, Т. Ю. Киричок, А. С. Морозов, О. І. Хмілярчук, О. В. Зоренко, старші викладачі І. О. Кириченко, К. О. Чепурна, С.М. Зигуля, О.І. Лотоцька, А.В. Несхозыэвський, асистенти В.І. Кульбич, О.В. Гуменюк, Н.Л. Талімонова, Н.І. Стрєлова та інші.

tpv09

Кафедра технології поліграфічного виробництва (2009 р)

У складі кафедри в 1986–1996 роках функціонувало дві філії на виробництві, які базувались у видавництві «Радянська Україна» (завідувач філії кафедри, директор видавництва, інженер-технолог А. Г. Варениця) та в УкрНДІСВД (завідувач філії кафедри, директор інституту, с.н.с., кандидат технічних наук Ф. С. Мартинюк). Сьогодні кафедра продовжує співробітництво з підприємствами та залучає до співпраці нові: ДП «Поліграфічний комбінат "Україна"», ВАТ «Видавництво "Київська правда"», видавництво "Освіта", ЗАТ "Книга", ВАТ "Поліграфкнига" та інші. Створюються філії кафедри на поліграфічному комбінаті "Україна" та у видавництві "Преса України".

За 57 років підготовки інженерів-технологів поліграфічного виробництва на кафедрі склались науково-методичні школи, які зробили вагомий внесок у розвиток видавничо-поліграфічної галузі України і в підготовку кадрів для промисловості, навчальних і наукових закладів.

У перші роки функціонування УКП і КВФ методичну допомогу в підготовці технологів надавали викладачі МПІ (нині – МДУД) та УПІ ім. І. Федорова (нині – УАД). Серед них – відомі професори Б. В. Коваленко, В. Г. Шпіца, М. М. Полянський, П. А. Попрядухін, М. І. Синяков, М. В. Славінський, Ю. П. Яхимович, а пізніше – Г. Д. Толстой, Р. М. Машталір, С. М. Гунько, Е. Т. Лазаренко, Р. І. Мервінський, В. О. Дудяк, П. А. Пашуля, Ю. С. Андреєв та інші. Деякі з них стали керівниками дисертаційних робіт наших викладачів та випускників.

На той час (1975) необхідно було забезпечити поліграфічну промисловість Києва досвідченими фахівцями, оскільки поповнення випускниками стаціонару зі Львова та Москви було призупинено складністю прописки, а галузь інтенсивно розвивалась. Працював ВНДІСВД, реконструювались і будувались поліграфічні підприємства. Вагомий внесок у підготовку інженерів-технологів внесли й інші кафедри факультету, де працювали досвідчені педагоги: А. В. Бойко, О. П. Білоус, З.О. Силіч, М. М. Моторнюк; працюють сьогодні: викладачі загальноуніверситетських кафедр НТУУ «КПІ» – В. Є. Слушаєнко, Б. П. Орел, О. Ю. Костюченко та інші.

Якість підготовки інженерів-технологів на факультеті суттєво покращилася з приходом до керівництва деканів інженерного напрямку освіти: доцента, кандидата технічних наук А. І. Петрука (доктор технічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України), а згодом С. М. Ганжурова, доцента, кандидата технічних наук, який вже мав досвід роботи ректором Хмельницького інституту легкої промисловості.

Науково-методична робота з підготовки кадрів та розробки навчальної документації, що носила оригінальний характер, почалася на кафедрі з приходом на посаду завідувача доцента, кандидата економічних наук Ю. О. Барнича, досвідченого методиста, який до того був проректором і завідувачем кафедри економіки УПІ ім. І. Федорова. Тепер Юрій Олександрович Барнич, заслужений працівник освіти України, професор кафедри ОВПК, яка стала самостійною в складі ВПФ НТУУ «КПІ» з 1989 року.

З 1954 року інститутом підготовлено більше двох тисяч інженерів-технологів поліграфічного виробництва, інженерів-технологів друкованих видань (з 2003 р.) та інженерів-дослідників (з 2005 р.): до 1994 року – лише за вечірньою формою навчання, а з 1995 року – за денною та заочною формами навчання. ДЕК із захисту дипломних проектів очолювали відомі фахівці: Ф. С. Савицький, В. Д. Глушко, В. І. Шамрай; директор ВАТ «Видавництво «Київська правда», дійсний член Технологічної академії, заслужений працівник промисловості України І.В. Ковба, головний технолог Київської офсетної фабрики Гончаров Г.Ф., директор департаменту організаційно-правової та кадрової роботи “Поліграфімпорту” Попов В.С., к.ф-м.н., заступник директора з технічних питань ТОВ “MacHouse” Сірацький В.М., директор Центру досліджень та розвитку технологій Банкнотно-монетного двору Національного банку України (НБУ) Стародуб М. П.

Захист проектів часто відбувався на підприємствах галузі: книжковій фабриці «Жовтень» (нині – ЗАТ «Книга»), Київській книжковій фабриці (нині ЗАТ «Київська книжкова фабрика»), головному підприємстві РВО «Поліграфкнига» (нині – ВАТ «Поліграфкнига»), у видавництві «Радянська Україна» (нині – ДВ «Преса України»).